Леся зупиняється біля вікна, де пил тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4791, 4792. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
4791 | 4791 |
4792 | 4792 |
4793 | 4793 |
4794 | 4794 |
4795 | 4795 |
4796 | 4796 |
4797 | 4797 |
4798 | 4798 |
4799 | 4799 |
4800 | 4800 |