Павло зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5771, 5772. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
5771 | 5771 |
5772 | 5772 |
5773 | 5773 |
5774 | 5774 |
5775 | 5775 |
5776 | 5776 |
5777 | 5777 |
5778 | 5778 |
5779 | 5779 |
5780 | 5780 |