Ірина зупиняється біля вікна, де пил тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2391, 2392. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на карета, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
2391 | 2391 |
2392 | 2392 |
2393 | 2393 |
2394 | 2394 |
2395 | 2395 |
2396 | 2396 |
2397 | 2397 |
2398 | 2398 |
2399 | 2399 |
2400 | 2400 |