Годинник, що пам’ятає обличчя

Лис на ім’я Брук знаходить найтеплішу пляму світла. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2321, 2322. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.

A
2321
2321
2322
2322
2323
2323
2324
2324
2325
2325
2326
2326
2327
2327
2328
2328
2329
2329
2330
2330