Картина стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6541, 6542. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
6541 | 6541 |
6542 | 6542 |
6543 | 6543 |
6544 | 6544 |
6545 | 6545 |
6546 | 6546 |
6547 | 6547 |
6548 | 6548 |
6549 | 6549 |
6550 | 6550 |