Роман зупиняється біля вікна, де шторка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6091, 6092. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
6091 | 6091 |
6092 | 6092 |
6093 | 6093 |
6094 | 6094 |
6095 | 6095 |
6096 | 6096 |
6097 | 6097 |
6098 | 6098 |
6099 | 6099 |
6100 | 6100 |