Арсен зупиняється біля вікна, де карета тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2591, 2592. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на карета, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2591 | 2591 |
2592 | 2592 |
2593 | 2593 |
2594 | 2594 |
2595 | 2595 |
2596 | 2596 |
2597 | 2597 |
2598 | 2598 |
2599 | 2599 |
2600 | 2600 |