Ірина зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2891, 2892. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
2891 | 2891 |
2892 | 2892 |
2893 | 2893 |
2894 | 2894 |
2895 | 2895 |
2896 | 2896 |
2897 | 2897 |
2898 | 2898 |
2899 | 2899 |
2900 | 2900 |