Павло зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4831, 4832. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
4831 | 4831 |
4832 | 4832 |
4833 | 4833 |
4834 | 4834 |
4835 | 4835 |
4836 | 4836 |
4837 | 4837 |
4838 | 4838 |
4839 | 4839 |
4840 | 4840 |