Леон зупиняється біля вікна, де шторка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2681, 2682. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2681 | 2681 |
2682 | 2682 |
2683 | 2683 |
2684 | 2684 |
2685 | 2685 |
2686 | 2686 |
2687 | 2687 |
2688 | 2688 |
2689 | 2689 |
2690 | 2690 |