Марта зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1281, 1282. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на пил, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1281 | 1281 |
1282 | 1282 |
1283 | 1283 |
1284 | 1284 |
1285 | 1285 |
1286 | 1286 |
1287 | 1287 |
1288 | 1288 |
1289 | 1289 |
1290 | 1290 |