Ключ стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1031, 1032. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
1031 | 1031 |
1032 | 1032 |
1033 | 1033 |
1034 | 1034 |
1035 | 1035 |
1036 | 1036 |
1037 | 1037 |
1038 | 1038 |
1039 | 1039 |
1040 | 1040 |