Андрій зупиняється біля вікна, де під'їзд тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4001, 4002. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
4001 | 4001 |
4002 | 4002 |
4003 | 4003 |
4004 | 4004 |
4005 | 4005 |
4006 | 4006 |
4007 | 4007 |
4008 | 4008 |
4009 | 4009 |
4010 | 4010 |