Парасоля стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2371, 2372. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2371 | 2371 |
2372 | 2372 |
2373 | 2373 |
2374 | 2374 |
2375 | 2375 |
2376 | 2376 |
2377 | 2377 |
2378 | 2378 |
2379 | 2379 |
2380 | 2380 |