Ліхтар стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2631, 2632. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
2631 | 2631 |
2632 | 2632 |
2633 | 2633 |
2634 | 2634 |
2635 | 2635 |
2636 | 2636 |
2637 | 2637 |
2638 | 2638 |
2639 | 2639 |
2640 | 2640 |