Леся зупиняється біля вікна, де трамвай тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2951, 2952. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
2951 | 2951 |
2952 | 2952 |
2953 | 2953 |
2954 | 2954 |
2955 | 2955 |
2956 | 2956 |
2957 | 2957 |
2958 | 2958 |
2959 | 2959 |
2960 | 2960 |