Кімната, де чорнило мовчать

Лис на ім’я Рудик знаходить найтеплішу пляму світла. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4821, 4822. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.

A
4821
4821
4822
4822
4823
4823
4824
4824
4825
4825
4826
4826
4827
4827
4828
4828
4829
4829
4830
4830