Леся зупиняється біля вікна, де карета тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5611, 5612. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
5611 | 5611 |
5612 | 5612 |
5613 | 5613 |
5614 | 5614 |
5615 | 5615 |
5616 | 5616 |
5617 | 5617 |
5618 | 5618 |
5619 | 5619 |
5620 | 5620 |