Олексій зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5071, 5072. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
5071 | 5071 |
5072 | 5072 |
5073 | 5073 |
5074 | 5074 |
5075 | 5075 |
5076 | 5076 |
5077 | 5077 |
5078 | 5078 |
5079 | 5079 |
5080 | 5080 |