Орест зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2441, 2442. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на пил, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2441 | 2441 |
2442 | 2442 |
2443 | 2443 |
2444 | 2444 |
2445 | 2445 |
2446 | 2446 |
2447 | 2447 |
2448 | 2448 |
2449 | 2449 |
2450 | 2450 |