Антон зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4761, 4762. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
4761 | 4761 |
4762 | 4762 |
4763 | 4763 |
4764 | 4764 |
4765 | 4765 |
4766 | 4766 |
4767 | 4767 |
4768 | 4768 |
4769 | 4769 |
4770 | 4770 |