Софія зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3511, 3512. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3511 | 3511 |
3512 | 3512 |
3513 | 3513 |
3514 | 3514 |
3515 | 3515 |
3516 | 3516 |
3517 | 3517 |
3518 | 3518 |
3519 | 3519 |
3520 | 3520 |