Роман зупиняється біля вікна, де під'їзд тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1371, 1372. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1371 | 1371 |
1372 | 1372 |
1373 | 1373 |
1374 | 1374 |
1375 | 1375 |
1376 | 1376 |
1377 | 1377 |
1378 | 1378 |
1379 | 1379 |
1380 | 1380 |