Роман зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4891, 4892. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на мапа, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
4891 | 4891 |
4892 | 4892 |
4893 | 4893 |
4894 | 4894 |
4895 | 4895 |
4896 | 4896 |
4897 | 4897 |
4898 | 4898 |
4899 | 4899 |
4900 | 4900 |