Ніка зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3141, 3142. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на карета, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3141 | 3141 |
3142 | 3142 |
3143 | 3143 |
3144 | 3144 |
3145 | 3145 |
3146 | 3146 |
3147 | 3147 |
3148 | 3148 |
3149 | 3149 |
3150 | 3150 |