Ада зупиняється біля вікна, де шторка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1941, 1942. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на дзеркало, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1941 | 1941 |
1942 | 1942 |
1943 | 1943 |
1944 | 1944 |
1945 | 1945 |
1946 | 1946 |
1947 | 1947 |
1948 | 1948 |
1949 | 1949 |
1950 | 1950 |