Софія зупиняється біля вікна, де під'їзд тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2881, 2882. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
2881 | 2881 |
2882 | 2882 |
2883 | 2883 |
2884 | 2884 |
2885 | 2885 |
2886 | 2886 |
2887 | 2887 |
2888 | 2888 |
2889 | 2889 |
2890 | 2890 |