Картина стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3711, 3712. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
3711 | 3711 |
3712 | 3712 |
3713 | 3713 |
3714 | 3714 |
3715 | 3715 |
3716 | 3716 |
3717 | 3717 |
3718 | 3718 |
3719 | 3719 |
3720 | 3720 |