Ліхтар стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3271, 3272. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3271 | 3271 |
3272 | 3272 |
3273 | 3273 |
3274 | 3274 |
3275 | 3275 |
3276 | 3276 |
3277 | 3277 |
3278 | 3278 |
3279 | 3279 |
3280 | 3280 |