Софія зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4641, 4642. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
4641 | 4641 |
4642 | 4642 |
4643 | 4643 |
4644 | 4644 |
4645 | 4645 |
4646 | 4646 |
4647 | 4647 |
4648 | 4648 |
4649 | 4649 |
4650 | 4650 |