Марія зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3441, 3442. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3441 | 3441 |
3442 | 3442 |
3443 | 3443 |
3444 | 3444 |
3445 | 3445 |
3446 | 3446 |
3447 | 3447 |
3448 | 3448 |
3449 | 3449 |
3450 | 3450 |