Павло зупиняється біля вікна, де ключ тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3471, 3472. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
3471 | 3471 |
3472 | 3472 |
3473 | 3473 |
3474 | 3474 |
3475 | 3475 |
3476 | 3476 |
3477 | 3477 |
3478 | 3478 |
3479 | 3479 |
3480 | 3480 |