Антон зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2801, 2802. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
2801 | 2801 |
2802 | 2802 |
2803 | 2803 |
2804 | 2804 |
2805 | 2805 |
2806 | 2806 |
2807 | 2807 |
2808 | 2808 |
2809 | 2809 |
2810 | 2810 |