Записник стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2931, 2932. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2931 | 2931 |
2932 | 2932 |
2933 | 2933 |
2934 | 2934 |
2935 | 2935 |
2936 | 2936 |
2937 | 2937 |
2938 | 2938 |
2939 | 2939 |
2940 | 2940 |