Павло зупиняється біля вікна, де вікно тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2501, 2502. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2501 | 2501 |
2502 | 2502 |
2503 | 2503 |
2504 | 2504 |
2505 | 2505 |
2506 | 2506 |
2507 | 2507 |
2508 | 2508 |
2509 | 2509 |
2510 | 2510 |