Анна зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2221, 2222. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
2221 | 2221 |
2222 | 2222 |
2223 | 2223 |
2224 | 2224 |
2225 | 2225 |
2226 | 2226 |
2227 | 2227 |
2228 | 2228 |
2229 | 2229 |
2230 | 2230 |