Роман зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3311, 3312. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
3311 | 3311 |
3312 | 3312 |
3313 | 3313 |
3314 | 3314 |
3315 | 3315 |
3316 | 3316 |
3317 | 3317 |
3318 | 3318 |
3319 | 3319 |
3320 | 3320 |