Леся зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3981, 3982. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3981 | 3981 |
3982 | 3982 |
3983 | 3983 |
3984 | 3984 |
3985 | 3985 |
3986 | 3986 |
3987 | 3987 |
3988 | 3988 |
3989 | 3989 |
3990 | 3990 |