Яків зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2291, 2292. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
2291 | 2291 |
2292 | 2292 |
2293 | 2293 |
2294 | 2294 |
2295 | 2295 |
2296 | 2296 |
2297 | 2297 |
2298 | 2298 |
2299 | 2299 |
2300 | 2300 |