Ліхтар стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3741, 3742. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на дзеркало, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3741 | 3741 |
3742 | 3742 |
3743 | 3743 |
3744 | 3744 |
3745 | 3745 |
3746 | 3746 |
3747 | 3747 |
3748 | 3748 |
3749 | 3749 |
3750 | 3750 |