Парасоля стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2241, 2242. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
2241 | 2241 |
2242 | 2242 |
2243 | 2243 |
2244 | 2244 |
2245 | 2245 |
2246 | 2246 |
2247 | 2247 |
2248 | 2248 |
2249 | 2249 |
2250 | 2250 |