Степан зупиняється біля вікна, де сходи тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5421, 5422. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
5421 | 5421 |
5422 | 5422 |
5423 | 5423 |
5424 | 5424 |
5425 | 5425 |
5426 | 5426 |
5427 | 5427 |
5428 | 5428 |
5429 | 5429 |
5430 | 5430 |