Анна зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6231, 6232. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
6231 | 6231 |
6232 | 6232 |
6233 | 6233 |
6234 | 6234 |
6235 | 6235 |
6236 | 6236 |
6237 | 6237 |
6238 | 6238 |
6239 | 6239 |
6240 | 6240 |