Кімната, де під'їзд дивляться

Кішка на ім’я Рудик знаходить найтеплішу пляму світла. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1791, 1792. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.

A
1791
1791
1792
1792
1793
1793
1794
1794
1795
1795
1796
1796
1797
1797
1798
1798
1799
1799
1800
1800