Марко зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1121, 1122. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на пил, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1121 | 1121 |
1122 | 1122 |
1123 | 1123 |
1124 | 1124 |
1125 | 1125 |
1126 | 1126 |
1127 | 1127 |
1128 | 1128 |
1129 | 1129 |
1130 | 1130 |