Емма зупиняється біля вікна, де сходи тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2781, 2782. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
2781 | 2781 |
2782 | 2782 |
2783 | 2783 |
2784 | 2784 |
2785 | 2785 |
2786 | 2786 |
2787 | 2787 |
2788 | 2788 |
2789 | 2789 |
2790 | 2790 |