Еліза зупиняється біля вікна, де пил тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4611, 4612. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
4611 | 4611 |
4612 | 4612 |
4613 | 4613 |
4614 | 4614 |
4615 | 4615 |
4616 | 4616 |
4617 | 4617 |
4618 | 4618 |
4619 | 4619 |
4620 | 4620 |