Картина стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1601, 1602. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1601 | 1601 |
1602 | 1602 |
1603 | 1603 |
1604 | 1604 |
1605 | 1605 |
1606 | 1606 |
1607 | 1607 |
1608 | 1608 |
1609 | 1609 |
1610 | 1610 |