Зоя зупиняється біля вікна, де дзеркало тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5711, 5712. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
5711 | 5711 |
5712 | 5712 |
5713 | 5713 |
5714 | 5714 |
5715 | 5715 |
5716 | 5716 |
5717 | 5717 |
5718 | 5718 |
5719 | 5719 |
5720 | 5720 |