Анна зупиняється біля вікна, де карета тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1411, 1412. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1411 | 1411 |
1412 | 1412 |
1413 | 1413 |
1414 | 1414 |
1415 | 1415 |
1416 | 1416 |
1417 | 1417 |
1418 | 1418 |
1419 | 1419 |
1420 | 1420 |